Свято ніжності та краси приходить до нас весною. Ще є багато снігу, але сонечко таки добре світить , коли проб'ється крізь хмарки. А в цей час у квіткових магазинах та базарах страшенний ажіотаж. На ці декілька весняних днів, за визнанням продавців, припадає 10 % річного продажу квітів. Попит насправді великий, а подекуди перевищує пропозицію. І тоді купляють все, що має відношення до квітів. В Бучачі асортимент квітів не був великим - троянди, тюльпани, гвоздики, лілії, гербери і ,звичайно, підсніжники. От про останні якраз і мова. Всім відомо, що ця чудова квітка занесена до Червоної книги і охороняється законом. Проте в нас є люди, які на цьому заробляють гроші, нехтуючи закони та мораль. До речі, сьогодні серед продавців підсніжників були мати з сином. Цікаво, як вона буде колись пояснювати йому, що закони не можна порушувати? У великих містах напевно більше бережуть природу, бо на продавців підсніжників чатують і податківці, і "зелені", і міліція. А в нас... " Не смій мені купляти підсніжники!" - категорично заявила дружина. Хоча я сам розумію, що не можна, але кортіло їй подарувати часточку весни. Ат, обійшлося гарними тюльпанами. До честі наших бучачан, продавці підсніжників довго блукали містом, бо ніхто їхніх квіток не купував. Лиш коли розкупили все, тоді дійшла черга і до весняних квітів. Мова не йде про те, що не можна продавати підсніжники, а про те , що грабують ліс, нищать ніжні квіти. Нажаль у нас є мало місцин, де ростуть ці паростки весни, а вирощувати їх - то клопітка і неприбуткова справа. Але так хочеться колись прийти у ліс і показати дитині галявину білих, ніжних підсніжників...
0 коментарі:
Дописати коментар