четвер, 4 червня 2009 р.

Із листування газети НОВИНАР і п. Андрія Кизимовича із Зеленої Гури (Польща)

w-lokalu

В черговому листі п. А. Кизимович просить всіх, хто може знати хоч якісь нові дані про його родичів, в тому числі і про тітку Марію, іменем якої в Бучачі буде названа нова вулиця , повідомити про це його або редакцію нашої газети.

Andrzej Kizimowicz:
дата 15 березня 2009 р. 23:50

Szanowna Pani …!

Dziękuję z całego serca za krótki, aczkolwiek wzruszający list, który od Pani otrzymałem.

Tym bardziej mnie cieszy, że napisała go Pani po polsku, gdyż ja mam nie tyle problem z pisaniem w języku rosyjskim (ukraińskiego nie znam), lecz brak klawiatury z cyrylicą. Obecnie doskonalę na kursach swój język rosyjski.

Bardzo jestem wdzięczny za zaproszenie i nie ukrywam, że będę chciał skorzystać być może na przełomie sierpnia i września 2009, o ile w pracy nie będę miał żadnych zmian. Jeśli będzie Pani wcześniej w Polsce – chętnie się spotkam i również serdecznie zapraszam do Zielonej Góry.

Od kilku lat próbuję ustalić przodków swojej rodziny i jak do tej pory udało mi się tylko dotrzeć do informacji o moim pradziadku Michale – ojcu Marii Kizimowicz i mojego dziadka Jarosława oraz pozostałego ich rodzeństwa.

W załączeniu przesyłam drzewo geanalogiczne. Mam ogromną nadzieję, że z Państwa pomocą uda mi się dotrzeć do wcześniejszych przodków oraz uzyskam więcej informacji o pradziadku Michale.

Na ślad o Marii Kizimowicz trafiłem przypadkiem, po wprowadzeniu w wyszukiwarce internetowej nazwiska KIZIMOWICZ cyrylicą jako „Кизимович”.

W materiałach publikowanych na ukraińskich stronach internetowych jest informacja, że nieznane są losy mojego dziadka Jarosława. Otóż pisząc w dużym skrócie, we wrześniu 1939 r. trafił z Kalisza przez Lwów do Chodorowa. Jako pracownik kolei (PKP) podjął pracę w Chodorowie na stacji. W 1940 r. nie podpisał obywatelstwa ZSRR i za to został wywieziony na Syberię wraz z żoną i dwójką dzieci. Na Syberii dziadek w niezwykle ciężkich warunkach pracował w kopalniach, chodząc skuty w kajdanach. Cała rodzina przeżyła wywózkę i w 1946 cudem udało się powrócić do Polski. Początkowo do Poznania lub Wrześni. Tu należy zaznaczyć, że w okresie międzywojennym przez pewien okres czasu dziadek pracował w Poznaniu w Dyrekcji Kolei. Ich mieszkanie w Poznaniu było zniszczone. W międzyczasie okazało się, że na tzw. „Ziemiach Odzyskanych” potrzebni są kolejarze. Były też mieszkania po wysiedlanych Niemcach. Ten argument był na tyle silny, że dziadek z babcią i dwójką dzieci przyjechali i osiedlili się w Zielonej Górze. Mój Ojciec i jego starszy brat ukończyli Uniwersytet Wrocławski. Ojciec – geografię, a brat Lubomir – geologię. Ja na tej samej uczelni ukończyłem Wydział Prawa, gdzie obecnie jestem doktorantem, a mieszkam na co dzień i pracuję w Zielonej Górze. Wiem też, że dziadek w Krakowie przez 1 rok studiował prawo.

Od dłuższego czasu próbuję też ustalić informacje na temat brata dziadka – Romana, który był adwokatem – gdzie i kiedy ukończył Wydział Prawa, co było przyczyną jego śmierci i w jakich okolicznościach to nastąpiło.

Nawiązałem też kontakt z rodziną KIZIMOWICZ z Iwano Frankowska (d. Stanisławów), ale korespondencja e-mail od nich bardzo rzadko do mnie dociera. Stąd też jestem wzruszony Pani szybką odpowiedzią. Nie mniej jednak jestem wdzięczny Denisowi Kizimowicz, który w korespondencji przysłał mi drzewo geanalogiczne swojej rodziny. Dzięki temu udało mi się ustalić, że Roman Kizimowicz, który zginął w Katyniu w 1940 r. z rąk NKWD nie był bratem mojego dziadka, choć miał to samo imię. Jego ojcem był Grzegorz. Tutaj dołączam też otrzymane drzewa geanalogiczne od Denisa.

Teraz zagadką jest, czy mój pradziadek Michał Kizimowicz i Grzegorz Kizimowicz to kuzyni?

W tym miejscu liczę na Państwa pomoc, gdyż zależy mi na ustaleniu historii przodków, a jeden z nich - Maria, to Państwa duma.

Kontakt do mnie:(контакти приховані)

Dołączam też swoją fotografię.

Pozdrawiam serdecznie i załączam wyrazy szacunku – Andrzej Kizimowicz

Переклад на українську мову:

Шановна пані…!

Дякую від щирого серця за короткий, такий хвилюючий лист, який отримав від Пані.

Тим більше мене тішить, що написала його Пані по-польськи, бо я маю не тільки проблеми в написанні російською мовою (української не знаю), ще й бракує клавіатури з кирилицею. Тепер вдосконалюю на курсах свою російську мову.

Вдячний також за запрошення і не приховую, що хотів би скористатися з нього, можливо, на межі серпня і вересня 2009, якщо на роботі не буду мати жодних змін. Якщо Пані швидше буде в Польщі – з бажанням зустрінуся і також запрошую в Зелену Гуру.

Декілька років пробую встановити предків своєї родини, але до цього часу вдалося мені дійти до інформації про могопрадідуся Михайла – батька Марії Кизимович і мого дідуся Ярослава,а також решти їх родини, яка залишилася.

В додачу висилаю генеалогічне дерево. Маю велику надію, що за допомогою Панства зумію дізнатися про колишніх предків і також отримаю більше інформації про прадідуся Михайла.

На слід Марії Кизимович натрапив випадково, коли в пошуковій системі інтернету вписав прізвище KIZIMOWICZ, кирилицею як « Кизимович».

В матеріалах, опублікованих в інтернеті на українських сайтах, є інформація, що невідома доля мого дідуся Ярослава. Отже, пишу дуже коротко: у вересні 1939 р. попав з Каліша (?)через Львів до Ходорова .Як працівник залізної дороги (РКР) працював в Ходорові на станції. В 1940 році не підписав громадянства СРСР, за що був вивезений в Сибір разом з дружиною та двома дітьми. В Сибірі дідусь в надзвичайно важких умовах, працював на шахті, ходячи закутим у кайдани. Вся родина пережила виселення і в 1946 чудом вдалося їй повернутися до Польщі. Спочатку в Познань або Вжесню. Тут необхідно зазначити, що в міжвоєнний період якийсь проміжок часу дідусь працював в Познані в Дирекції залізної дороги. Їх житло в Познані було знищене. Тим часом вияснилося, що на так званих «„Ziemiach Odzyskanych» потрібні залізничники. Були також житла після виселених німців. Той аргумент був настільки сильним, що дідусь з бабусею і двома дітьми приїхали та оселилися в Зеленій Гурі. Мій батько і його старший брат закінчили Вроцлавський університет. Батько-географію, а брат Любомир-геологію. Я в тому самому навчальному закладі закінчив Факультет Права, де тепер є докторантом, проживаю і працюю в Зеленій Гурі. Знаю також, що дідусь один рік вивчав право у Кракові.

Довший час пробую також встановити інформацію на тему брата дідуся- Романа, який був адвокатом-де і коли закінчив Факультет Права, що було причиною його смерті і коли це сталося.

Також налагодив контакт з родиною КИЗИМОВИЧ з Івано-Франківська (колись м. Станіслав), але електронна кореспонденція від них рідко до мене доходить. Через те є зворушений швидкою відповіддю Пані. Не менш є вдячний Денисові Кизимовичу, який в кореспонденції прислав мені генеалогічне дерево своєї родини. Дякуючи цьому, мені вдалося встановити, що Роман Кизимович, який загинув в Хатині в 1940 р. від рук НКВД не був братом мого дідуся, хоч мав таке саме ім’я. Його батьком був Григорій. Також додаю отримане генеалогічне дерево від Дениса.

Тепер загадкою є, чи мій прадідусь Михайло Кизимович і Григорій Кизимович були двоюрідними ?

В цьому питанні розраховую на допомогу Панства (держави). тому що мені залежить на встановленні історії предків, а одна з них - Марія, то держави гордість.

Подаю контакти: (контакти приховані)

Висилаю також свою фотографію.

Вітаю сердечно і висловлюю свою повагу – Андрій Кизимович.

0 коментарі:

Дописати коментар