Як величне і незабутнє свято, День Незалежності України гідно зустріли жителі Бучацького району.
Вчитель Зубрецької ЗОШ І-ІІІ ст. Ю.В. Боднар розповідає про те, як це свято пройшло у її рідному селі.
Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матері горнусь.
За тебе, рідна і єдина,
Щодня я Богові молюсь.
Любов до рідної вітчизни і пам’ять про дідів своїх привела сьогодні жителів села Зубрець Бучацького району до могили борців за волю України, що розміщена в центрі села. Отці місцевого храму Мостові відправили панахиду за душі синів і дочок українського села Зубрець.
Вони були такими молодими, і зморшки не борознили їхні лиця, а погляд був чистим і спрямованим увись, в надію кращого майбутнього. Їм треба було тільки жити і жити, ростити дітей, насолоджуватись ласками коханих, ніжитись в теплій купелі батьківської ласки. Але внутрішня любов до матері-вітчизни, почуття обов’язку повели їх на смерть… Смерть за свою землю, за рідний край, за волю рідних і близьких… Страшна ця смерть - без плачу рідних, без тужливих звуків трембіт, без проводів в останню путь… Та вони прийняли її.
І сьогодні, стоячи біля їхньої символічної могили, нам стає трохи соромно за наші діла, за наше правління. Невже за таке сьогодення ви поклали свої буйні молодечі голови?... Не чекали і не бажали ви такого для нас. А ми, молоді, клянемось перед пам’яттю про вас, що докладемо всіх зусиль за чисте небо над головами, за колосистий лан, що даватиме життєдайну силу прийдешньому!
Слава тобі, Україно,
Невмируща слава.
Да святиться Твоя воля
І твоя держава!
Слава Україні! Її героям слава!
0 коментарі:
Дописати коментар