понеділок, 31 серпня 2009 р.

"Величаємо Тебе, Пренепорочна Мати Христа Бога нашого,

12Найдавніше записане передання, що говорить про смерть Пресвятої Богородиці, є у творі, який у Західній Церкві відомий як Перехід Святої Марії, а на Сході той сам твір має назву "Святого Йоана Богослова слово на Успення Святої Богородиці". Автор цього твору невідомий. Одні історики думають, що цей твір походить з кінця другого або початку третього сторіччя, а інші — з кінця шостого віку.


З цього твору довідуємося про святе й чудесне Успення Пресвятої Богородиці. Ось його коротка історія:


"Три дні перед смертю явився Пречистій Діві Марії архангел Гавриїл і звістив від її Сина Ісуса Христа час її переходу до вічності. На день її смерті в чудесний спосіб зібралися в Єрусалимі апостоли, хоч були розсіяні по різних краях світу. Не було тільки апостола Томи. Божа Мати висловила бажання, що хоче бути похована в Гетсиманії коло своїх батьків і свого Обручника Йосифа. Сам Христос у супроводі ангелів і святих прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних гімнів на своїх раменах занесли її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов здалека апостол Тома й дуже бажав ще востаннє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж гріб відкрили, то її тіла там уже не було, а тільки похоронні ризи.


Тепер усі зрозуміли, що вона воскресла і з тілом та душею її взято на небо".


Є свідчення, що з початку VI ст. у храмі Успення в Гетсиманії був гріб Пресвятої Богородиці, тому церкву на Сіоні стали вважати місцем її Успення. Однак на сьогодні історики не знають про місце її смерті, та де є її гріб. Одні доводять, що вона померла в Єрусалимі, інші ж твердять — в Ефесі, куди нібито її узяв з собою святий євангелист Йоан Богослов. У Ефесі ще сьогодні показують дім, де, згідно з традицією, перебувала Божа Мати.



Найбільш цікавий речовий доказ про Успення подає святий Йоан Дамаскин. У своїй другій проповіді на Успення, покликаючись на незнану для нас Історію Євтимія, каже, що Пульхерія, жінка цісаря Маркіяна (450-457), збудувала церкву на честь Пресвятої Богоматері у Влахерні, передмісті Царгорода й хотіла там покласти тіло Пресвятої Богородиці. У зв'язку з цим вона звернулася до єрусалимського патріярха Ювіналія († 458), який тоді якраз був на Халкедонському Соборі (451). Той розповів їй передання про те, що після того, як відкрили гріб для апостола Томи, то не знайшли тіла Божої Матері. Замість тіла, патріярх прислав Пульхерії похоронну ризу Пресвятої Богородиці.
Святий Йоан Дамаскин вірить у те, що Пресвяту Богородицю з тілом і душею узяли на небо. В одній із своїх проповідей на її Успення він каже: "Годилося, щоб Той, Хто зберіг її Дівицтво при своїм Різдві, зберіг і її тіло нетлінним після смерти. Годилося, щоб та, що в своїх обіймах носила Творця як Дитя, перебувала в небесних хоромах. Годилося, щоб та, що бачила свого Сина на хресті і якої серце прошив тоді меч болів, що їх вона не зазнала при Різдві, гляділа на Нього, як Він сидить з Отцем. Годилося, щоб Божа Мати посідала те, що належить до її Сина та щоб усе створіння почитало її як Матір і як Слугиню Бога".

Згідно з писаннями християнських богословів, смерть Марії проходила в обставинах багатьох чудес. Так, за три дні до смерті до неї явився архангел Гавриїл і сказав, що її бажання піти до сина збудеться, й тут же вручив їй райську гілочку. У день смерті Марії всі апостоли опустились на хмарах до її одру. «О третій годині дня сам цар слави Ісус Христос із тьмою ангелів, зі всіма небесними силами, праотцями й пророками й зі всіма праведними душами наблизився до своєї матері Й сказав: «Прийди ближня моя, прийди, голубко моя, прийди, дорогоцінний мій скарб й увійди в обитель вічного життя», І вона віддала душу свою в руки Господа». Після цього тіло Марії було покладено в домовину й завалено каменем. А «через три дні відкрили камінь від домовини на горі, але тіла Марії там не було, були одні пелени, вона була воскрешена й узята на небо із тілом».


Увечері того ж дня за трапезою їм явилася Матір Божа і вимовила: "Радійте! Я з Вами у всі дні". У відповідь Апостоли, ламаючи хліб, вигукнули: "Пресвята Богородиця, допомагай нам".



На це величне свято до Чудотворної Зарваниці йшли тисячі паломників зі всіх куточків України! Тут були прочани з Коломийсько-Чернівецької єпархії разом зі своїм Владикою, їхали люди з Закарпаття… На саме свято, 28 серпня, майоріло багато українських та гуцульських костюмів. Що мені дуже сподобалось, то це проповідь владики, який закликав молодь до рішучих дій, до боротьби за Церкву і Батьківщину! Його слово вражало, знімало ту жахливу пелену, що повивала людей, їхню свідомість. Думаю, не один задумався про своє життя, не один постановив собі виправитися і стати на праведну путь! Цього дня до Святого Причастя приступило безліч людей! І всі молитви об’єднувались в одну : за Церкву,, за віру, за народ, за свої родини… що цікаво, на прощі було дуже багато молоді, які йшли звідусіль. Хоч вони були вже втомлені і знесилені, з мозолями на ногах, але все-таки щасливі, сповнені миру і духовної рівноваги… Сподіваюся, що наступного року це дійство буде ще масовішим і охопить більше людей і населених пунктів. Пречиста Діва отримала від них подарунок : їх відкриті серця і щиру молитву, а що може бути для Непорочної кращим подарунком? Нехай така молитва панує завжди, не лише на таких відпустах, але й щодня. Дякуймо Богу за можливість жити, бачити сонце і чути спів пташок, ходити вільно в храм і приймати Слово Боже…
Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволи нас, єдина чиста і благословенна…

 


23


32

0 коментарі:

Дописати коментар