вівторок, 25 серпня 2009 р.

Марія Шафран : "Mи хочем, щоб нам віддали наше".

dscf8775Коли вперше прочитала статтю "Мистецтво повертають у храми" у газеті "РІА ПЛЮС" №32 від 12 серпня 2009 року , то це викликало сильне обурення. За гарним заголовком зовсім протилежний зміст. Обурення найперше тому, що у ній багато неправди і напівправди, а напівправда, як відомо, іноді гірша за брехню. Зовсім не хочеться ображати працівників музею, адже вони за мізерну платню виконують цю потрібну для України роботу, але все ж хотілося б встановити істину. Йдеться про те, що громада м. Бучача вже багато років намагається повернути в храм св. Покрови чотири фігури, три праделли (антепендії) і дияконські врата роботи Пінзеля, що знаходяться в краєзнавчому і художньому музеях м. Тернополя.


У березні 1995 року о. Володимир Шафран був призначений парохом церкви св. Покрови м. Бучача. Він відразу почав роботи в храмі із реставрації вівтарів. Зі Львова було запрошено двох реставраторів. Також запросили п. Бориса Возницького, директора музею, як знавця і консультанта робіт Пінзеля. Тоді в храмі пан Возницький сказав: "Речі сакрального мистецтва, створені для храмів, повинні бути в храмах. Так є  в усій Європі". Такої ж думки дотримуємося і ми. Йоган Пензель був глибоко віруючою людиною. Це видно з його біографії і творчості. І, очевидно, створював свої релігійні скульптури не для любування і оглядання їх, а для того, що б збудити у людській душі духовне відродження. Проблеми духовного відродження завжди у всі часи були актуальні для людства, а в наші часи вони особливо актуальні.


Ми удвох з отцем Володимиром, при підтримці церковного комітету, почали шукати, де поділися твори Пінзеля, вилучені з церкви св. Покрови,  щоб повернути назад у храм. Їх було знайдено у музеях м. Тернополя.. Директори обох музеїв відповіли нам категоричною відмовою їх повертати. Тоді ми почали писати заяви про повернення. Здавалось, були близько до мети, коли тодішній голова облдержадміністрації п. Василь Коломийчук з розумінням поставився до нашої проблеми, наказав створити компетентну комісію і направити документи в міністерство. Але з міністерства відповіді ми так і не отримали. А не так давно директор одного з музеїв сказав представникам громади, які прийшли до нього: " Хоч і міністерство дозволить, я не дам!".


Бачачи наші безплідні митарства, бучацька райрада на чолі з чинним головою п. Олегом Михайлівим, який є давнім і активним парафіянином ц. св. Покрови, вирішила серйозно зайнятися не тільки цим питанням, а й проблемою збереження церковних цінностей в цілому районі. " Я це роблю не як голова райради, а як християнин" - каже п. Олег Михайлів.


Дуже важливе питання - з'ясувати, як речі із св. Покрови потрапили в тернопільські музеї? У 1986 році п. Возницький взяв частину інтер'єру Покровецької церкви на виставку для загального огляду людей. Ці твори з виставкою об'їхали Союз і Європу. А в 1994 році (коли ц. св. Покрови вже діяла як парафія) в обхід Бучача п. Возницький передав фігури в Тернопільський музей, де вони довгі роки пилилися у фондах і рідко виставлялися на виставки. Друга частина інтер'єру була взята з храму в 1991 році, на що, як написала в статті п. Жанна Попович, документи в музеї не збереглися (а може їх і не було? І де є певність, що на наступній "перезмінці" влади збережуться творіння Пінзеля. Приклад? Дві старовинні ікони, які в 1991 році віддали в картинну галерею Львова на реставрацію, ми з о. Володимиром з великими зусиллями віднайшли - вони "зберігалися" в реставратора в квартирі під ліжком ще з однією іконою). Ці всі вчинки дуже нагадують радянську націоналізацію і експропріацію (грабунок) релігійних цінностей. Решта - третя частина інтер'єру храму залишилася в ц. св. Покрови реставрована і "динамічні фігури доби бароко" гармонійно вписані в інтер'єр храму, виконаного в стилі пізнього бароко, і не виглядають, як пише автор статті, дивно. Боляче тільки, що розірвано цілісність твору Пінзеля, бо не вистачає тієї частини, яка є гордістю тернопільських музеїв.


Є різниця в трактуванні цих шедеврів. Музейники оцінюють їх як високохудожні твори, що вартують тисячі доларів. Ми, бучачани, домагаємся повернення частини духовної спадщини наших прадідів, частини нашої святині, яка простояла в храмі два з половиною століття і була свідками нашої історії, яка увібрала в себе молитви і співи багатотисячних богослужінь. Вірю, як намагається переконати автор, що працівники музеїв є кришталево чесні люди, які не "спокусяться дзвінкою монетою" - але гріх казати на священиків, не бачивши і не знаючи їх, що вони ладні продати Пінзеля. Рівно ж, як неетично писати нісенітниці на "місцевих комсомольців". Ті "комсомольці", як згадують старожили, в радянські часи ходили пішки в Зарваницю, яка майже поряд, а вночі в підпільному монастирі на Нагірянці брали участь у Святій Літургії.


Дивно висвітлена в статті поведінка місцевого священика. То він у 80 - ті не дає з "купи сміття" антепендія, який зникає безслідно (десь спалили - авт.), то через кілька років сам привозить більшість робіт краєзнавчому музею. Він нині, царство йому небесне, покійний, то на нього можна списати що завгодно. Тим паче, як немає документів. Якщо праделлу спалили, то що врятувала п. Віра?


У Ватіканському музеї зберігаються безцінні шедеври світового сакрального мистецтва. Я мала щастя, дякуючи владиці Василію Семенку і блаженної пам'яті Кир Михаїлу Сабризі, на святкуванні 2000 - річчя Різдва Христового в Римі відвідати Ватіканський музей. Неможливо описати красу і велич мистецьких шедеврів, створених людиною на прославу Бога. Так, правда, і великий митрополит Андрей Шептицький заснував музей у Львові. Але ні в Ватікані, а ні в Львові ікони і фігури не були зняті з церковних іконостасів чи вівтарів. І Рафаель, і Леонардо да Вінчі, і Мікеланджело творили для Ватікану. Навіть найбільша святиня християн - Туринська плащаниця зберігається не у Ватіканському музеї, а в храмі Туріну, що досить далеко від Риму.


Тепер щодо крадіжок з храмів. Ми читаєм, як обкрадають церкви. Пробували кілька разів проникнути і в наш храм, але щоразу спрацьовувала сигналізація - храм стоїть під охороною. З тих же ЗМІ знаємо, що крадуть шедеври і з найбільших музеїв світу. А в них охорона трохи надійніша, як в наших музеях. Не секрет, яку мізерну суму виділено в цьому році на охорону музеїв.


Щодо міліціонера з Бучача. Він ввічливо намагався вияснити де ті документи, на підставі яких було забрано "твори Пінзеля" із Покрови. До честі міліції в Бучачі скажу : коли в 60 - 80 - ті рр.. було полювання на греко - католицьких священиків, жодного священика не затримали в Бучачі, хоч тут діяла численна підпільна Церква. Міліція чудово знала про кожну відправу, але завжди попереджувала про облави і священика встигали заховати. Про це тоді знали одиниці. Що дивного, що і нині міліцію Бучача хвилюють проблеми бучачан?! Ми ж хочемо бути правовою державою.


Можна довго дискутувати, але правда є одна : всі ці шедеври, що зберігаються нині в музеях Тернополя, створив Пінзель для м. Бучача, в якому жив з родиною, і для храму, в якому молився. І повністю їхня мистецька і духовна сутність відкривається в гармонії з іншими фігурами, що залишились в храмі.


Ми не хочем чужого, ми хочем, що нам віддали наше. То чому нас підозрюють в користолюбстві?


І на завершення хай скаже Богдан Лепкий :


" Та ж ми чужого не бажали,


Лиш, що по предках ми дістали,


Хотіли гідно донести


Аж до мети!"


Марія Шафран


катехит церкви св. Покрови



Ще одна стаття на цю ж тему - Олени Сурм'як


"Чи повертають мистецтво у храми? І чи належить церковна громада Бучача до народу України?"



за лінком               http://buchach.org.ua/content/view/494/1/



[gallery]

2 коментарі:

  1. Твори обов'язково слід вернути у храм. Підтримую ту думку, що з музеїв їм набагато легше "зникнути" ніж з церкви. Не викликає сумнівів і щирість місцевої громади у поверненні духовної і культурної спадщини на батьківщину. Незабуваймо, що ці твори були створені для церкви тому і мають знаходитися в церкві

    ВідповістиВидалити
  2. Поляки вже "повернули" твори Пінзеля - вивезли їх у Польщу. Чому ж дщробродійка Шафран мовчить про це?

    ВідповістиВидалити