неділю, 23 серпня 2009 р.

Свято Державного Прапора України

prapor23 серпня… Сьогодні по всій території України майорять синьо-жовті прапори. Бучач не виключення і тому о 9 годині ранку розпочалися урочистості з нагоди цього величного свята, яке розпочалося благословенням отця Володимира з церкви Покрови, який освятив прапор. Опісля прозвучав Державний гімн, під часу якого стяг підіймав Крамар Михайло Володимирович та маленькі українці Саранчук Барвіна та Оленчук Ерік. До пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку та Степану Бандері були покладені квіти з нагоди свята. Радували присутніх своїм співом народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Буча чани», народний аматорський жіночий вокальний ансамбль «Вікторія» з с.Язловець та бучачанка Проста Оксана. Зі словами привітань звернулися Голова районної державної адміністрації Пастух Тарас Тимофійович, Голова районної ради Михайлів Олег Михайлович та Голова міської ради Оверко Омелян Степанович. Лунали заклики до єднання українців під синьо-жовтим прапором свободи, які, думаю, залишили свій відбиток у кожному серці, від дитини і до дідуся. А на завершення залишається лиш додати величний клич: « Слава Україні! Героєм Слава!»



Трішечки з історії нашого прапора





Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарских орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З
XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.


Литовсько-Польська доба


На зламі XIIIXIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом. Прапор Великого князівства Литовського у XV столітті був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний з зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним золотим хрестом на лівому плечі.


Козацька доба


За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша — червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням. Великий П. Запорізької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була біла з зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.


Збереглося три гетьманських прапори: Богдана Хмельницького — у Стокгольмі (Військовий музей), Данила Апостола — в Москві (Збройова палата Московського Кремля), і Івана Мазепи - в Харкові (Харківський історичний музей). Прапор гетьмана Мазепи був пошитий із білої та жовтої шовкової тканини — камки — та пофарбований і позолочений з обох боків. У центрі полотнища зображений двоголовий орел із символами влади в кігтях та гербом на грудях: у щиті вершник, що списом б’є змія. Поруч намальовано три картуші з різними текстами. Посередині верхньої ділянки видніється напівпостать Ісуса Христа. Цей прапор почали виготовляти у 1686 році для гетьмана Івана Самойловича, але поки тривала робота, його було усунуто від влади, і в 1688 році штандарт передали гетьману Івану Мазепі.


Імперська доба


Під час революційної «Весни народів» 1849 р. Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національний прапор широко вживається синьо-жовтий. На початку ХХ ст. у Галичині під впливом так званих «німецьких правил» з'являвся жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта). У літературі помилково стверджувалося, що ніби-то жовто-блакитне поєднання кольорів було і на прапорі Української Народної Республіки. Однак новіші дослідження довели, що подібні твердження безпідставні.


Доба визвольних змагань


27 (14 старого стилю) січня 1918 Мала Рада затвердила проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на синій золотий знак князя Володимира — Тризуб з хрестом угорі)[1]. За гетьмана Скоропадського порядок кольорів не змінився. 13.11.1918 був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. 15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг. Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синьо порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27.6.1949, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо(блакитно)-жовтий.


23 лютого[2] 1919 року кубанською Радою разом з останньою державною символікою був затверджений синьо-малиново-зелений державний прапор. Ширина двох його крайніх смуг дорівнювала ширині середньої смуги (кожна крайня — 1/4 ширину прапора, середня — 1/2). Є версія, що допускалося використання прапора, в якому ширина кожної смуги дорівнювала 1/3 ширини середньої (кожна крайня — 1/5 ширини прапора, середня — 3/5), або ж прапора, де всі три смуги були рівновеликими, проте офіційних даних про подібні модифікації прапора немає. Значення кольорів прапора і їх розташування не були закріплені документально. Проте існують різні неофіційні версії значень символіки кубанського прапору. За однією з них малиновий колір символізував козаків-чорноморців, нащадків запорожців, синій — казаків-лінійців, спадкоємців донців, зелений — адигів (або всіх горців-мусульман). За іншою версією малиновий колір символізував всіх казаків Кубані, нащадків як запорожців, так і донців, синій — іногороднє (некозаче) населення («гамселів»), зелений — адигів (або всіх горців-мусульман). Розташування кольорів, за неофіційними даними, теж несло в собі символізм. За однією з версій, малинова смуга в центрі символізувала «центральне», державоутворююче населення Кубані — казаків-черноморців (або всіх казаків Кубані), зелена знизу символізувала автохтонне населення Кубані — адигів, синя зверху символізувала «пізніше» (полярне «початковому») останнє населення Кубані. Всі кольори разом символізували єдиний «народ Кубані», створюючим кубанську державу. Кольори і дизайн прапора Кубанської народної республіки використані в прапорі сучасного Краснодарского краю.


Радянська доба


У період боротьби радянської влади з Українською Народною Республікою та Українською Державою (1917 - початку 1919 рр.) синьо-жовтим прапором користувалися (в різних варіантах) в Україні й більшовики. Лише з 1919 року, з ідеологічних міркувань, прапор УСРР став мати червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.


Перший офіційно затверджений прапор УСРР (прийнятий на III Всеукраїнському з'їзді рад у березні 1919 р., коли було ухвалено першу конституцію УСРР) був червоний з золотими ініціалами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УРСР». 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила стяг із горизонтально розташованими смугами: верхньою — червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньою — лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними — червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Торговим, морським і військовим прапором УСРР (ст. 35 Конституції 1919 року) стало червоне полотнище з написом в кантоні золотими літерами: "Українська Соціялістична Радянська Республіка" або абревіатурою "УСРР". Відомі кілька варіантів назви українською (або російською) мовами, що різняться правописом.


Сучасність


Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 року воно піднімалося на другому з'їзді народних депутатів СРСР. 23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко) після чого здійснена урочиста хода і внесення прапора до Верховної Ради.



Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).



23 серпня… Сьогодні по всій території України майорять синьо-жовті прапори. Бучач не виключення і тому о 9 годині ранку розпочалися урочистості з нагоди цього величного свята, яке розпочалося благословенням отця Володимира з церкви Покрови, який освятив прапор. Опісля прозвучав Державний гімн, під часу якого стяг підіймав Крамар Михайло Володимирович та маленькі українці Саранчук Барвіна та Оленчук Ерік. До пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку та Степану Бандері були покладені квіти з нагоди свята. Радували присутніх своїм співом народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Бучачани», народний аматорський жіночий вокальний ансамбль «Вікторія» з с.Язловець та бучачанка Проста Оксана. Зі словами привітань звернулися Голова районної державної адміністрації Пастух Тарас Тимофійович, Голова районної ради Михайлів Олег Михайлович та Голова міської ради Оверко Омелян Степанович. Лунали заклики до єднання українців під синьо-жовтим прапором свободи, які, думаю, залишили свій відбиток у кожному серці, від дитини і до дідуся. А на завершення залишається лиш додати величний клич: « Слава Україні! Героєм Слава!»





[gallery]



0 коментарі:

Дописати коментар