Все в цьому світі має своє призначення: зорі—для світла, сонце —для тепла, квіти —для краси, свято —для радості. Так, саме свято робить наш сірий будень яскравішим, додає сил і натхнення до праці, часто важкої і майжелі коли не оцінено) сповна державою. Безумовно, свято кожному з нас потрібне. Та останнім часом кількість свят з великим прискоренням зростає. Ось, наприклад, вже в деяких наших школах, у вечірніх клубах почали організовувати «святкування» західноєвропейського свята Хеллоувін. Сенс і значення цього «свята» - прогнання темної і... нечистої сили. Але коли подивитись на цю забаву, на весь цей маскарад, то його учасники дуже подібні на представників нечистої сили. Воістину, це безумний спектакль, який може притягнути нечисту силу до його учасників і глядачів та вселитися в них. Отже, брати участь у цьому є наругою над християнським вихованням та великою шкодою для молоді.
В останні роки щоразу сміливіше завойовує популярність у нас ще одне нове «свято» - день святого Валентина, пропаговане Заходом як «день закоханих». По-перше: чи святого Валентина, чи святого мученика Уалентія (Валентія)? Пам'ять про нього вшановуємо за церковним календарем нашої Церкви — 16 лютого (старий стиль), а 1 березня (новий стиль). Він був дияконом і загинув мученичою смертю за Христа в похилому віці при імператорі Діоклитіяні (308-309 р.р.) в Кесарії Палестинській. Знаю, що люди в м. Самборі колись, ще в давніші часи, говорили, що в самбірській церкві знаходяться мощі саме святого мученика Валентія. В календарі Римо-Католицької Церкви підднем 14 лютого згадується святий Валентин Римлянин. Є два священно-мученики з таким іменем: пресвітер Валентин Римлянин (день пам'яті — 19 липня), який прийняв смерть за Христа близько 270 р., і єпископ Валентин Інтерамський (Італія), який постраждав приблизно в цей же час. Але кого з них «святкують» 14 лютого — невідомо. Про обидвох дійшли вістки до нас як про людей праведного, святого і чесного життя. В життєписах нашої Східної Церкви 9 березня (старий стиль) між сорока мучениками в озері Севастійськім згадується також мученик Іалент (Валент), але не Валентин». Проте всі сорок мучеників були воїнами, які постраждали за Христа вже при кінці кривавого переслідування християн. Отже, і він, і інші святі з подібним чи таким самим іменем до байок про благословення недозволених подруж і покровительства «закоханих» не мають жодного відношення. Виявляється, тут відбувається те саме, що з «празником Хеллоувін», коли головну сатанинську урочистість намагаються прикрити «днем всіх святих». У випадку «дня святого
Валентина» хочуть узаконити поганський греко-римський празник поганського розпусного бога Пана, який погани відзначали зазвичай 15 лютого. В 496 році Папа Римський заборонив подібні «святкування», які супроводжувалися розпус¬ними ігрищами. А називати святих Божих Угодників покровителями закоханості (читай еросу) — страшне блюзнірство і святотатство. Насправді «день закоханих» - це день інтенсивної розбещеності, влаштовування публічних змагань на найдовший поцілунок і інших непристойностей, а навіть втягування до цієї мерзоти малих дітей у школах і садочках.
Сьогодні поняття християнської віри, а особливо поняття гріха в значній мірі затерті. Тому не треба дивуватися, що багато людей дуже швидко позбуваються Бога і стають наркоманами, алкоголіками, повіями, грабіж¬никами... В.нашому суспільстві в теперішні часи процвітають розваги-марновірства: всілякі ворожіння, викликання духів, щоб заглянути в майбутнє. Це свідчить про те, як далеко ми відійшли від християнського способу мислення і життя. Газети і журнали рекламують різних екстрасенсів, цілителів, магів, а також так звані східні гороскопи. І християни в це вірять, цим займаються. Телебачення надає всіляким ворожкам, «ясновидцям», «цілителям» години ефіру...
Так хочеться, щоб наш народ очистився з цього бруду, щоб у всіх моментах і обставинах життя ми керувалися Христовою Євангельською наукою, Божими і церковними Заповідями. Вже час почати жити по-християнськи, веселитися по-християнськи, шанувати християнські свята.
Використано матеріали збірки "Здійснюйте ваше спасіння".
Автор:ь ієромонах Николай Куць.
Видавництво "Дизайн-студія" "Папуга", Львів, 2006 р.
Надія Калавур, голова Бучацького осередку "Просвіта",
вчитель української мови та літератури Бучацької школи №2
0 коментарі:
Дописати коментар