«Народи гинуть не від меча…» Продовження.

Лікар Нестор Дем’янчук

Нарешті наш читач запитає, до чого тут асиміляція в суверенній Україні ? Так, згідно Конституції ми маємо єдину державну мову.

Та несміливі, нерішучі заходи влади по впровадженню державної мови в повсякденне життя зводяться нанівець нашими україноненависниками-українофобами, п’ятою колоною імперських сил іншої держави.

У Верховній Раді чи не більше половини народних обранців відкрито ігнорують українську державну мову. Пора їм наймати за власний рахунок перекладачів для синхронного перекладу.

А що таке мова ? Мова, як і культура та духовність - це ознака нації. Заберіть мову, заберіть пісню-душу народу, запровадьте російське православіє - і нації кінець, тоді і кінець народу.

Що робиться у наших засобах масової інформації (ЗМІ) ? Це ж державні ЗМІ. Проводове радіо поволі знищується, передачі в якому у всі часи велися українською мовою.

На більшості каналах телебачення майже вся мистецька, а отже, духовна частина ведеться не на державній українській мові.
Наші недруги добре знають, в чиїх руках той ЗМІ стає господарем становища. Ще з часів отримання незалежності більшість обранців, державців твердять, що гуманітарні питання, культура, духовність, мовне питання не на часі, важливішим питанням є створення економічних передумов, бо треба нагодувати населення.

Як комуністи «годували» своїх людей, свідчать три голодомори протягом 30-их років минулого століття, коли без кулі чи шибениць загинуло близько 10-15 мільйонів безневинних українців.

Як наші народні депутати, сучасні бюрократи можуть бачити, в чиїх руках опинилися здобутки нації, в тому числі і промисловість ? По суті, нічия земля, а насправді державна, власність народу, перетворюється в латифундії орендаторів. І робітники, і селяни одержують мізерну платню, бо, бачте, такі закони бізнесу ! А «бідні» бізнесмени районного порядку вибудовують в Тернополі, Києві, Вінниці палаци, обгороджуються трьохметровими бетонними огорожами, щоб проста людина не бачила їх «нищоти».

Знову повернуся до ЗМІ (преси, радіо, телебачення), котрі працюють на догоду нашим українофобам.

Пошукайте, та чи знайдете вартісну мистецьку програму на українській мові? Чомусь культурологічна програма «Документ» на каналі 1+1 виходить в ефір в другій-третій годині ночі. Догадаймося, хто її слухає ?

Чи почуємо українську пісню-душу нашої нації ? Вона не в форматі.

Нас постійно накачують різноманітними програмами, де майже повністю звучить російська пісня. Не хочу образити чудових російських виконавців, але на все має бути міра. Маємо 17 % російськомовного населення, значить на 17 % має бути російська пісня. Решту маємо чути нашу пісню.

Всім відомо, що український народ дав світові до півмільйона народних пісень. Немає більше такої нації з таким багатим пісенним спадком ! А наші лірники, винищені радянською владою кобзарі, які також залишили свою творчу спадщину ? Чи їх також не було ?

Ми гордимося своїми композиторами Д. Бортнянським, М. Березовським, М. Лисенком, М. Скориком, В.Сильвестровим. Не можу не згадати внука полтавського козака Чайки- П. Чайковського, українського слобожанина, батька російської опери М. Глінки.

Бачите? Не в форматі на телебаченні українська пісня., що дала світові відомих співаків О. Мишугу, С. Крушельницьку, І. Козловського, А. Солов’яненка.

Не в форматі українська мова-праматір індоєвропейських мов.

Свідомо минаю праці українських та російських вчених.

В «Історії Англії «(1986 р., автори Роберт Макраме Віьям Крен, Робертс Маккейн) подає С. Плачинда аргументовано визначено походження всіх індоєвропейських мов з мовного середовища Середньої Наддніпрянщини, тобто, з давньоукраїнської мови санскриту, що виник на Дніпрі (С. Плачинда).

Чи треба ще щось доказувати ?

А тепер проглянемо гумористичні програми. І знову як не «Криві дзеркала», то «Юрмеяни», то наші рідні «Квартали». Все на «общепонятном языке». Не раз бачимо пряме глузування з українського, бо українцям невластивий гумор !? Виглядає, що у нас не було просякнутої народним гумором «Енеїди» І. Котляревського. Не було певно й Остапа Вишні, О. Ковіньки, П. Глазового. Не було і нема виконавців А. Паламаренка, А. Сови, Г. Драпака, Є. Дудара і багато інших ? Не було народних жартівників, гумористів ?

Згадаймо тернополянина (Збараж) А. Грицуняка, роздуми котрого дослівно передав на папері І. Франко у «Свинській конституції».

Триває у нас і криза книгодрукування. На сто проданих російськомовних книг, припадає 2-3 українські ! Чи все це вище сказане не дорівнює асиміляції української мови та літератури ?

Де Верховна Рада, де державці ? Відповім собі словами Т. Шевченка: « А братія мовчить собі, витріщивши очі, бо благоденствує, святую Біблію читає…».

Вони і ми, пересічні українці, частково підкоряємося силі страху, навіяного нам радянським режимом і сучасними бюрократичними кланами. Як казав свого часу Іскандер: «Їхня сила-це наш страх» ( науковець зі Львова Ірина Фаріон).

Зрештою, для чого їм потрібна атомна бомба?

Бо вони, україноненависники, імперські сили, так і думають : "Покажемо вам, хохли, «кузькіну мать» і без меча".

Висновок: Перестаньмо бути хохлами. Станьмо з колін, будьмо гордими українцями. Позбудьмося, на кінець, страхів. Кілерам всіх нас не перестріляти !. Бо нас багато-нас не подолати.

Хочу завершити свої роздуми рядками напівукраїнця, друга знищеного українського поета Майка Йогансена, В. Маяковського, котрий в жартівливому тоні писав:

« Товариш москаль
На украинца зубы не скаль»