четвер, 4 червня 2009 р.

Вербна неділя

buchach,buchach news

Вхід Господній в Єрусалим святкують в останню неділю перед Великоднем. За євангельською оповіддю, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також пальмовим гіллям. Відтоді на згадку про цю подію віруючі напередодні свята несуть до церкви зелені гілочки дерев. У нас таким деревом стала верба, як відображення особливостей природи України. На цей час вона вкривається зеленим листям, тому в народі свято називають Вербною неділею. Святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.
У вербну ж суботу святять у церкві вербу, якій народ надавав магічних властивостей: вона відвертає бурю, грім, а кинута в полум’я, — гасить пожежу. Освячена верба має цілющу та очисну силу: відваром з неї лікувалися та вмивалися. Коли навесні вперше виганяли худобу на пасовисько, то брали освячені гілочки верби, щоб до тварин не чіплялася різна нечисть. У народній медицині її разом із цілющими травами використовують для лікування головного болю, гарячки та пропасниці.
Освячені гілочки верби залишали за образами, садили на городі. Якщо ж проросте, то, коли є неодружений хлопець чи дівчина, вони обов’язково одружаться. За народними віруваннями, у Вербний тиждень не можна сіяти конопель і городини, бо «буде ликувате, як верба». Не сіяли колись у цю пору і буряків, бо «будуть гіркі». Вербовими гілочками розпалювали у печі, коли пекли паски. А хлопці й дівчата билися вербою, примовляючи:

Не я б’ю — верба б’є,
За тиждень — Великдень,
Недалечко — червоне яєчко.
Від Вербної неділі починали активну підготовку до Великодня: розписували писанки, начиняли ковбаси, випікали обрядове печиво, а також пшеничну паску, а подекуди й солодку сирну бабку. На страсний (чистий) четвер кожна господиня намагалася принести з церкви запалену свічку. Нею випалювали хрести на стелі й дверях, сподіваючись захистити свій дім від злих духів. Тож для Вербної неділі характерні і народний дух, і народна символіка. Хльоскання вербовою гілкою вважається магічним побажанням здоров`я. При цьому промовляють:

Будьте великі, як верба
Здорові, як вода
Багаті, як земля.

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. Гріх ногами топтати свячену вербу, а тому навіть дрібненьке гілля, залишене після освячення, палили на на вогні, щоб боронь Боже під ноги не потрапило.
Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше на весні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою - “щоб нечисть не чіплялась до тварини”. Також викидають гілля свяченої верби на двір підчас граду – “щоб град зупинився”. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варевом хворих.
Поруч з такою пошаною до верби і віри в її піклувальну силу дивно звучить народна легенда про козячу вербу – один з видів верби. Легенда каже, що козяча верба проклята богом за те, що з неї робили цвяхи для хреста, на якому був розп’ят Спаситель: “за це її черви точать”. Крім того за народним віруванням у сухій вербі сидить чорт, звідси і прислів’я закохався, як чорт у святу вербу!”

0 коментарі:

Дописати коментар