Мистецтво НЮ в роботах Наталії Ребенюк

Народилась 19 грудня 1986 року в с.Суворовка Новоодеського району Миколаївської області.У 1994 році сім"я переїхала в м.Бучач.Закінчила Бучацьку СЗОШ №2 в 2003 році.В даний час навчаюсь в Міжрегіональній Академії управління персоналом по спеціальності фінансист на заочній формі. Будучи студенткою 2 курсу, брала участь в конкурсі творчих робіт у Києві. Зайняла 2 місце. Працюю менеджером по збуту в комп"ютерній компанії "ГУРУ". У вільний час малюю портрети і працюю в стилі НЮ».

Увазі читачів подаємо роботи у виконанні Ребенюк Наталії( дивіться нижче). Решту її графічних рисунків представлено у фотоальбомах на сайті : http://www.buchachchyna.com

Короткі відомості про мистецтво НЮ

Ню — художній жанр в скульптурі, живописі, графіці та фотографії, метою якого є зображення оголеного людського тіла. Саме слово «ню» (nu) в перекладі з французької мови означає «оголений».

Той хто вважає, що жіноча краса, в першу чергу, покликана "збуджувати" чоловіка, звичайно, має здоровий раціональний підхід продовжувача роду. Саме на таких заробляють купу грошей шоумени, що клонують глянцевих красунь поп-культури.
А тут нам пропонується альтернативне, особистісне бачення жінки - це і є мистецтво.

Із набуттям Україною незалежного статусу, до нас нарешті прийшов “Секс”. Відтоді подібні поняття уже рідко кого знічували. З телеекранів все частіше плескали язиком про «правдиві боки» зйомки фільмів, інтимні взаємини роботодавця і працівника тощо. Здавалося б, ура, ось вона, довгоочікувана і в культурі гласність! Однак ця інформаційна розкутість народила у свідомості населення двоїсті почуття: захоплення та... відрази – всі з усіма сплять! Сьогодні ми поговоримо про те, що більшість сприймає вже як щось нормальне. Відновлене мистецтво НЮ, це явище надзвичайно тонкої роботи. Воно існує для того, аби нарешті з’ясувати справжнє поєднання мистецтва й зокрема інтиму.

Від Ренесансу, для підтримки мистецької форми, художники постійно малювали оголену натуру. Як чоловічу, так і жіночу абсолютно цнотливого характеру портрети, мініатюри-натюрморти тощо. Отож, у голизні людського тіла, як чоловічого, так і жіночого немає нічого сороміцького.

Якщо ж повернутися до “ню”, то такі роботи є абсолютно не конкурентноздатними серед сучасного еротичного попиту. Крім, звісно ж, вузького кола поціновувачів, яким цікаві зображення реального життя, одним з проявів якого є оголена натура. Іншим “ню” не цікаві. Такі люди намагаються шукати щось аж надто каліграфічне, або скандальне. Як от, приміром, картини сімдесятирічного онука Зігмунда Фрейда. Той заробляє мільйони доларів на тому, що пише у жахливих сіро-зелених чи коричневих тонах голих дідів з якимись волохатими спинами, з величезними відвислими животами у кільканадцять складок...
В сучасному мистецтві НЮ переважно тісно поєднане з традиційною класикою епохи Відродження та пошуками нових засобів вираження.

„Ренесансні” поклоніння жіночності та материнству струмують нескінченним фонтаном, що проявляється пластичністю тіл, рельєфністю форми та лінеарною виразністю.