Переступаю поріг групи, де колись навчалась, дивлюсь на дітей, які сідають за маленькі столики, і несміливо приступають до обіду. Їм лише по 2-3 рочки, а декому ще й 2 немає. Вони такі різні, але водночас такі схожі. Вони як пташенята, що слухняно слухають маму (виховательку), а вона допомагає пізнати їм цей дивний незвіданий світ. Настає тихий час, малята роздягаються і лягають на свої ліжечка, щоб відпочити від шумних ігор, для того, щоб набратися сил для нових забав. І все їм цікаво, кожну річ вони прагнуть роздивитися, доторкнутися, випробувати на смак. Що цікаво, 2 липня садочку «ПРОЛІСКУ» виповнилося 25 років. І весь цей час у ньому працювали вихователі, няні, кухарі, які вкладали у голівки цих ангелят все те хороше, що можна дати дітям : доброту і ласку, ніжність і любов. Загалом у садочку працює 22 працівників, а 5 із них працюють в садочку з моменту його відкриття : Витрикуш Стефа Степанівна, Дудар Надія Андріївна, Воротилко Надія Іванівна, Колісник Галина Петрівна та Комарницька Марія Дмитрівна. Багато з вихователів і поварів вже на пенсії, проте вони не забувають про місце, де працювали і дарували дітям любов : навідуються в гості, допомагають молодим вихователькам.
На свято 8 березня наш випуск 1999 року завітав до цієї країни казок. Ми не були в садочку 10 років, а яка радість була побачити, що наші дитячі фото все ще висять в холі, як приємно згадати ті кілька років! А яке здивування було в очах Ганни Йосипівни Кущак, коли ми завітали до неї додому. На очах в неї виступили сльози, а на обличчі засяяла усмішка. Це було настільки зворушливо, що і ми не змогли стримати сліз.
Від усього серця дякуємо вам, наші любі вихователі, за вашу любов і підтримку, за те, що готували нас на стежину шкільного життя...
0 коментарі:
Дописати коментар