неділя, 28 червня 2009 р.

Прощавай, рідна школо ! Випускний вечір у школі №2 м. Бучача

buchach news

…В школі №2 після повернення із випускного балу, який проходив у сквері центральної частини м. Бучача, продовжилися урочистості на честь її випускників.


Незважаючи на те, що похолодало після раптового короткочасного дощу, на обличчях випускників школи, їх батьків, вчителів та гостей свята, помітне було хвилювання від радості та смутку…


Традиційно до всіх присутніх, в першу чергу до винуватців свята, звернулася директор школи Беринда Марія Михайлівна. У її виступі звучали слова привітатання до випускників з побажаннями щасливої життєвої дороги, а також спогади про шкільні будні і свята тих, хто востаннє переступив поріг школи, як учні. Хвилюючими і незабутніми були виступи класних керівників Мельник Мирослави Василівни та Андрейців Галини Михайлівни, інших гостей свята.


Колишнім одинадцятикласникам дирекція школи вручила атестати про освіту.


На успіхи у житті в здоров’ї, мирі та добробуті благословив випускників о. Петро Терещук із церкви св. Володимира. До речі, він цьогоріч на святі був присутній як батько випускника- сина Михайла.


Традиційно звучали вітання від батьків, учнів школи, які подарували щирі слова побажань, вірші, пісні.


А на завершення – шкільний вальс…і феєрверки !!!


Мить, зупинись! Дай нам побути ще в рідному місті. Не гони нас у доросле, самостійне життя. Дозволь нам усім – і батькам, і дітям, і вчителям, і школі побути ще разом.


А нам, випускникам, подякувати своїм вчителям, які нас водили дорогами знань, навчали не лише за програмою, а й давали уроки життя..


Прощай,школо,ми ідем у доросле життя...



Прощай, моя школо! Прощай, альма-матер науки!
І дзвін малиновий найкращих років, прощавай!
Нам солодко й гірко у день цей останній розлуки,
Шляхи перед нами—найкращий із них вибирай!
Напутнєє слово учителя, строгість і ласка,
Бажання сягнути в науці найглибших глибин,
А в серці лишиться і мамина пісня, і казка,
І злети найвищі до геніїв мислі вершин.
Над ріками юні, що нас з пелюшок напували,
Де в росах і травах ще наші лишились сліди,
Ми вчительку рідну, мов неню, сердечне кохали
Й самі визрівали, немов яблуневі сади.
Як сонце з-за лісу викочує коло червоне,
Ми дивимось мовчки на плеса прозорі води,
Та в наших серцях — любов, наче море бездонне,
Коли нас вже кличуть у далеч життя поїзди.
То білі лебідки чи наші дівчата виходять,
Живії Джоконди з одинадцятого класу, либонь,
Земля їм хлюпнула такої чарівної вроди,
Дала для сердець батьків благородний вогонь.
І ми клянемося... Хай клятву почують цю води,
Це сонце червоне, земля, що нам сили дала:
Нестимемо серця ми на рівні свойого народу,
Бо школа ростила усіх нас на славні діла.
Прощай, наша школо! Прощай альма-матер науки!
І дзвін малиновий найкращих років, прощавай!
Нам солодко й гірко у день цей останній розлуки,
Шляхи перед нами — найкращий із них вибирай!



img_0048

img_0087

img_0099

img_0104

\img_0108

img_0117

img_0122

img_0130

img_0135

img_0140

img_0151

img_0153

img_0155

img_0182

0 коментарі:

Дописати коментар