4 березня 2009 року Володимирові Івасюкові сповнилося б шістдесят. Багато розмов й досі точиться про те, чому не стало митця.
Хтось вкриває його образ глянцем і позолотою, хтось, навпаки, намагається очорнити, применшити вартість його здобутків. Однак те, що зробив Івасюк за 30 років свого життя, вражає: понад 100 пісень, десятки з яких стали популярними або ж, як кажуть у наш час, хітами. Десятки партитур, поезія і навіть…малярство. Володимир Івасюк, попри молодість, залишив чималий творчий спадок.
Володя навчився гри на скрипці та фортепіано з 5 років, а це – велика праця для дитини, слід грати щодня. Батьки його не силували, просто він бачив, як багато вони самі працювали, тому хотів бути подібним на них. Батько ніколи не вживав лайливих слів і не пригнічував, як і решти дітей, його особистість. Вони з мамою виховували в них любов до книжки, поезії, літератури. Тож Володимир змалку мав пошанівок до творчої праці.
У молоді літа його батько працював у двох школах, а ночі проводив за друкарською машинкою, багато сидів у бібліотеках, мав феноменальну працездатність. Володимир вдався у свого батька – він був дуже прискіпливий до своїх творів, багато разів щось змінював, удосконалював, виконував своїм сестрам. Для нього багато важила їх думка. Тоді знову переробляв. Був безжалісний до себе, і до тих, із ким працював.
Поети, які писали вірші до Володимирових пісень, нарікали і жалілися, мовляв, уже всі виснажені, не маємо сил ! Невідомо що він від нас іще хоче, не залишив живого місця від твору. Але потім усі чули результат і розуміли, що він творить ПРЕКРАСНЕ ! Володимир поставив дуже високу планку і багато працював, щоб її втримати, зібрав найкращих поетів, виконавців. І справді, на ті часи його твори були чимось надзвичайним для української популярної музики.
Хоч Володимир Івасюк прожив коротке життя, та встиг залишити неоціненну творчу спадщину :
Пісні на власні слова: «Ласкаво просимо», «Наче зграя птиць», «Колискова», «Мандрівна музика», «Два персні», «Там за горою, за крем'яною», «Капелюх», «Відлітали журавлі», «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви», «Я - твоє крило» та інші.
Збірка фортепіанних творів В.Івасюка, видання Дрогобицького педагогічного університету, 2006
Пісні на слова різних поетів:
зокрема, Дм. Павличка, О.Гончара, Б.Стельмаха, М.Петренка, Ю.Рибчинського, Р.Братуня, Р.Кудлика та ін. (понад 40) —
«У долі своя весна», «Кленовий вогонь», «Літо пізніх жоржин», «Балада про дві скрипки» та ін.
Для хору:
Сюїта (цикл обробок українських народних пісень) для хору без супр. (1978)
Інструментальні твори:
"Сюїта-варіації на тему української народної пісні «Сухая верба»(1977),
«Сюїта-варіації для камерного оркестру» (1977), три п'єси для фортепіано,
«Осіння картинка» — для віолончелі, три п'єси для скрипки,
музика до вистави «Прапороносці» (1975, збереглися фрагменти).
І нині жоден концерт Софії Ротару не обходиться без « Червоної Рути» Володимира Івасюка.
0 коментарі:
Дописати коментар